За сучасним визначенням ТТН (розд. 1 Правил № 363*) — це:
— єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;
— один (!) із документів, що може використовуватися для списання та оприбуткування ТМЦ, складського, оперативного і бухгалтерського обліку.
Отже, ТТН (у загальному випадку говорять про документ за формою № 1-ТН, наведеною в додатку 7 до Правил № 363) є основним документом на перевезення вантажів (п. 11.1 Правил № 363). А тому можна говорити, що ТТН є єдиним документом для підтвердження транспортних витрат, а ніяк не факту постачання/придбання товарів.
Про те, що сама по собі відсутність ТТН не повинна позбавляти підприємство права на витрати в сумі вартості проданих товарів, на сьогодні говорять і суди (див., наприклад, постанови ВСУ від 27.08.2020 у справі № 810/1870/16 та від 20.10.2022 у справі № 200/5836/19-а). Вони говорять, що:
1) Правила № 363 тільки визначають форму ТТН і встановлюють права, обов’язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), але не встановлюють правил податкового обліку;